Соловейко витьохкує пісню.
Як чарує дзвінкий перелив!
Але серцю так журно і тісно,
Бо у пісні тужливий мотив.
Знаю я - так не буде ніколи,
Не цвістиме весна, як тоді,
Не хмелітимем від матіоли.
Більш не будемо ми молоді.
Не збиратимеш перли – росинки,
Щоб мене частувати з долонь.
Прилетіли холодні сніжинки,
Забіліли, торкнулися скронь.
Знов витатиме в но́чі весняні
Ангел щастя помежи людьми.
Буде хтось признаватись в коханні,
Але це вже не будемо ми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731777
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2017
автор: Галина Брич