Безкрайнім полем, мо́роком вночі́
Плетуть чотири, мов безкрилі стомлені ворони.
Сунуть чотири босі по стерні,
Довіку зігнуті в поклоні.
Гуде сурма, скликає все живе
Припасти до землі у трепоті, в страху́.
І вийде з берегів вода і небо вниз зійде,
Щоб стріти цю ходу.
Вітри припнуті, світила згасли і зірки,
І для живих не ли́шилося місця.
Чотири сунуть мо́роком вночі́,
Ідуть вони щоб знову розійтися.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731755
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 03.05.2017
автор: Гліб Зима