Йдуть роки по стежині життя,
Крізь простори, поля, звісно ж гори.
І несуть у душі почуття –
Я любов’ю, любов’ю ще хворий.
Я хворію від дотику рук,
Від очей у ранковім розмаю,
Я ковтаю весняний твій звук,
Мов пігулку… Хворобу – кохаю.
Я хворію, а ти полікуй,
Дай ковточок із зіллям надії.
Мов зозуля, лиш щастя накуй,
Пригорнути весну усе мрію.
Полікуй ти хворобу мою
Поцілунком зі смаком ожини.
Я мов промінь лечу і свічу,
І молюсь, щоб зійшлися стежини.
Я хворію… Хвороба – любов
В моїм серці шалено гарцює.
Яке щастя, любов я знайшов,
Світ навколо, що миті танцює.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731753
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2017
автор: Східний