Жива я доки серце б’ється,
допоки щастям музика звучить
в душі моїй; рікою ллється
світло і тепло, і аж зашкалює
бажання жить!
Жива я доки бачу красу нічної тиші,
і жовтобокі яблука і спілі вишні
в саду мого дитинства.
І тихо млію від блаженства –
поніжитись на сонці біля річки,
де виросли ми з братом і сестричка.
Жива я доки відрізняю,
де сум є щирий, невідкупний,
любов є справжня, вірність – непідкупна.
А доброта і ніжність невичерпна,
і біль жалом нещадним в серце.
Жива я доки моє серце відчуває:
то від кохання грає і співає,
то від образ болючих ниє і страждає,
від слів хороших лілією розквітає,
а від коханого приємним хвилюванням виграває.
Жива я доки сильна духом,
плітки нещадно відбиваю сміхом,
і доки «без надії сподіваюсь»,
на зло нещастям усміхаюсь.
Допоки я це я –
жива я!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731665
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2017
автор: Ксенія Згура