Плювати хочу на чини й регалі*
Я був і є з народу – українець.
Ще шмат життя маю прожити далі
Цей дар прийму від долі, як гостинець.
Буваю грізним, як плюють у душу,
Під левовим родився я сузір’ям.
Пройти земні випробування мушу,
Та прагну зберегти без плями ім’я.
А що чини, що куплені регалі?..
Коли в душі ні совісті, ні честі.
Не можна в світі так прожити далі,
Щоб пальцем тикали на перехресті.
Не розширяйте груди під регалі,
Здобули чин, то послужіте людям.
Підуть в безодню ордени й медалі,
Як ім’я ваше при житті осудять.
Регалії, регалі*- тут відзнаки, нагороди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731656
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.05.2017
автор: Віталій Назарук