У бузковій купелі купаюся,
ніжності й любові набираюся.
Ми - жінки, на весну схожі,
на її мовчазну красу.
Дарує вона нам свою Віру ,
Надію та Любов,
радість бузкову вічну знову і знову.
Ніби зіроньки,
її цвітіння наряд.
Несе бузковий азарт любові,
після дивовижного
зимового сну.
В її честь дзюрчать струмочки,
пробуджують земні чудеса.
Для смутку немає нагоди,
першими краплями зроблено почин.
Мереживо бузкового забарвлення,
жене печаль минулого, полохливого,
вдихаю аромат цієї зливи щасливої.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731642
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.05.2017
автор: Svitlana_Belyakova