Кризи понищили нашу країну –
Кризи великі й кризи малі.
Кризи жеруть все, що складене рівно,
Й не тільки оте, що стирчить десь з землі.
Хоча, вже й з землі вибирають, що можна –
Вугілля, бурштин, хтось каміння, руду.
Як в шкіру вміщається криза та кожна?
Ще жодна із них не жере баланду́.
Кризи великі на чорних машинах –
Дороги побиті – незграбно повзуть.
Кризи живуть в величезних будинках,
Й мають, зарази, нору не одну.
Кризами схоплено землі родючі.
В кризи на все є ціна дорога.
Кризячі морди нахабні, вонючі,
Все рознесуть, що у зуби вліза.
Кризи прогризли наскрізь бюджети.
Кризам накласти на завтрашній день.
Діри в бортах, і на дно йдуть корвети,
Стирчать тільки морди з над хвилей гребень.
Криза велика нищить країну…
Пащу постійно собі набива.
Криза розказує про «солов’їну»,
Й по трохи розпилює ліс на дрова.
Криза велика бреше нахабно.
Криза побільше все хоче щораз.
Така животаста, запухла й незграбна,
В якихось моралях запевнює нас.
Кризи маленькі ведуться на мотлох,
За мотлох готові віддати усе.
В маленьких вонючих зашмарканих норах
За копійки аж нещасних трясе.
Криз цих намножилось повні кагати.
Кризи усе переводять в труху́.
Тікають все звідси криси пузаті,
Лишаючи тільки трухляву тугу́.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731604
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.05.2017
автор: Avsian