Ластівочко, славна моя пташко!
Хочу я довіритись тобі:
Добре, що не знаєш ти, як тяжко
Згинути в нерівній боротьбі.
Дозволу ні в кого не питаєш,
Сонце лиш тобі дороговказ,
Добре тобі, люба, бо не знаєш,
Як буває холодно у нас.
Добре, що розлючена негода
Ніжні твої крильця не січе,
Що не в’яне мила твоя врода,
В радості життя твоє тече.
Тож і я у вічне твоє літо
Радо би полинула, повір
І летіла б вільно та відкрито,
Тільки не стає для цього крил.
Тільки все частіше і частіше
Сили залишають в боротьбі,
Та ніхто не зглянеться й не втішить,
Можу лиш довіритись тобі.
Ластівочко, мила моя пташко-
Сонце лиш тобі дороговказ,
Добре тобі, люба, бо не знаєш,
Як буває холодно у нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731464
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2017
автор: Уляна Стринжа