...і дурості її немає меж,
коли скипа в судинах сік калини,
і все їй чутєься і бачиться. "авжеж",
ядучі зронить, хай і знехотя, перлини.
не має меж і влучне “ой, усе”,
мов та константа, недовчена на уроці,
а ще ж зірветься, і до дідька рознесе
в словесно-емоційному потоці.
і меж не мають також почутття,
хай несвідомі, хай незнані ще раніше,
коли так хочеться кричати до виття,
й навік привласнити єдине й наймиліше...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731301
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2017
автор: Андрій Майоров