У житті по дорогах долі
Ми несем Богом даний хрест,
Й на вершинах,як вітер в полі,
Мусим власний здолать еверест.
Ідемо лиш назусріч часу,
Ледь проходим вузькі мости,
Та згоряють вони щоразу,
А в вогні лиш не тліють хрести.
І мов птиці, летять надії,
Вихор днів укрива пелена,
І здається, прийшла вже осінь,
Хоч в душі все ще пізня весна.
У житті щось згубити легко,
Значно важче потім знайти.
Озивається мить далеко,
Прагнем фінішу вчасно дійти.
У життя по дорогах долі
Нас невпинно несе експрес,
Вже зупинок було довілі,
У ділах аби дух наш воскрес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731013
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2017
автор: Світлана Воскресенська