За вікнами дощить, лунають зливи
І кава несмачна пече вуста
У подумках бардак, немає сили
І час біжить; і я така пуста...
Ніяк не розберу, що буде далі
Навколо наче сон і все чуже
Я наче за кермом, тисну педалі
І наче зовсім скоро все мине,
І час летить, страшенне божевілля!
Вже стерлись дні, злітая, як один
Все швидко так – і я така повільна,
Втрачаю кількість лічених хвилин,
І знову ранок, кава, все стандартно,
І знову справи, біг туди-сюди,
Мій час щодня біжить-летить до завтра,
На тілі – шрами. На душі – сліди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730960
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.04.2017
автор: Марина Романцова