Дощ з душі печаль змиває,
Тарабанить в шибку.
Ароматом з липи чаю,
Ніби медом скибку,
Мажу я синці сердечних
Намірів, рубцями
Де-не-де – у пам’ять ґречним
Крокам манівцями.
Тарабанить: “Посміхнися!”.
Вторить чаю пара.
Повелось так – не спіткнися,
Інша найде хмара.
Але з неї ж дощ омиє
Знов твої печалі.
Лийся, друже, й я налию
Знову з липи чаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730764
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2017
автор: Андрій Майоров