Не смійся, доле, наді мною.
А ви вітри не рвіть душі.
Мені ж написано судьбою
Дійти до власної межі.
Бо там, за зораним – провалля,
А поле тут і тут врожай.
Не підганяй до прірви, доле,
Не обривай життєвий край.
Хай серце ще відчує волю,
Відчує мир моя душа.
Дай урожай зібрати з поля,
Іще скувати лемеша…
А потім сядемо обоє,
Поп’єм кваску у холодку.
Я задоволений тобою,
З домашнього піду садку...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730656
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.04.2017
автор: Віталій Назарук