В бузковім цвіті ніжність фіолету
Замішана весною на красі…
І обриси садів немов замети
В яскравій зелені, в незайманій росі.
А за городом – луг в цвітінні пишнім,
Кульбаби й смолки – хоч на полотно…
І по межі рядком – весняні вишні
Летять хмарками з вітром заодно.
У плесі ставу голубіє небо,
В люстерці вод верба плете косу…
Здається, в мить оцю більше не треба,
Крім щастя проживати ту красу,
Милуючись картин весняних плином,
Скидаючи з душі вагомість літ,
Згадати, мов перед одвічним дивом,
Навіщо всім даровано цей світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730615
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2017
автор: Людмила Пономаренко