Здається, осінь облітала
І вздовж і впоперек Полісся.
Все, що могла, розмалювала
І скинула на землю листя.
В передзимовому наряді
Сади, ліси, гаї, болота.
Вона в останні дні при владі
Відкрила для зими ворота.
Спокійно, тихо в панорамі
За вікнами автомобіля.
Та раптом!.. Як в телеекрані -
Заміна звичного довкілля.
Це не присниться й серед ночі!..
Через садки, через паркани
Від хат сільських дивляться очі -
Вікна з розбитими шибками!
Бо листопад і листя впало,
Відкрило все живе і мертве.
Що літо в зелені ховало,
Стало відкрите і відверте.
Дахи прогнулись, двері впали,
Ліс проростає на дворищі,
А хати, як старі селяни,
Назустріч до проїжджих вийшли…
Ми може їм були гостями –
В життя минулих днів віконця?
Бо недобите скло сльозами
В шибках блищало проти сонця.
11.2008. Г. Орел. м. Чорнобиль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730507
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.04.2017
автор: Г. Орел