Верба квітнева скинула косу,
Її заплів розбурханий вітрисько.
В цім була казка схожа на красу,
Де про майбутнє мріяло дівчисько.
Вербичка берегла тендітний стан,
Чарівні коси обнімали плечі.
Ясен між верб здіймався, мов султан,
Бо він завжди беріг гніздо лелече.
Із вітром в лист злетіли і дощі,
Гортанили громи в високім небі.
Під вербою одягнутий в плащі,
Ховавсь в очеретах щасливий лебідь.
А я дививсь, дивився на ставок
І виникали нові в серці мрії.
Збирався знову зацвісти садок,
Квітень коханням у цвітінні віяв.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730450
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2017
автор: Віталій Назарук