На білі бутони,
На червоні пелюстки…як після бою…
Хвилі підступлять…
Наче крізь сльози, наче крізь сніг
Ледь чутно сміх…
Радісний сміх.
Дай мені бути на цьому світі.
Дай мені видертись на голе віття
Нігтями,
Чи зубами,
Волею космосу
Врешті-решт квітневі – квітнути!
Дай мені витерти
сльози
Білим батистовим квітом весни…
Шовком червоним любовним
Вишити сорочки…
Руки здіймай,
Руки до сонця.
На межі між небом і небом
Дай мені квітнуть!Є потреба!
Любити дай!
Не обпікай, а ледь чутно
Торкни білим світом
Накресли межу
За якою…
На білі бутони, на мої скроні
Падають дні,
Минають…
Дай мені подолати цей холод,
Цю дзвінку порожнечу,
Таку небезпечну синю тверду глибочінь
Перелетіти дай!
Вкрий мене ковдрою
І невимовною
Ніжністю
Мене огорни…
Квітню, співай!!!
24.04.2017р.
фото з інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730427
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2017
автор: gala.vita