Круговерті
Коловороти
Я всередині. Я йду за віссю.
Я ловлю себе за хвіст. Хвіст тягнеться в бік безмежності. Нікому його не схопити
Як тяжко бігти, не знаючи за чим
Не знаючи навіщо
А кому це потрібно?
Мені?
Богові?
Фатуму?
Кому потрібен хвіст звичайної дівчинки.
Хто хоче, щоб вона сама ж його спіймала.
Я відкриваю очі
Я відчуваю тіло
Очі тяжкі
Тіло непідйомне
Дайте мені сили
Дайте сили
Хоч хтось
Бог?
Фатум?
Невже я сама?
Невже я все маю робити сама.
Я підіймаю тяжезне тіло. Воно хилиться до землі
Прагне теплої землі
Прагне гарячого щастя
Прагне
Прагне
Спрагле тіло
Молоде прекрасне тіло
Яке готове бігти
Хоч до вічності
Не знаючи, для чого
І кому це потрібно
Але знаючи, що рух зараз вирішує все
Знаючи, що рух хоче мене підняти
До невідкритих вершин
До небуденного повсякдення
Що стане мрією
Про спокій
Про щастя
Про життя
Про все що оточує нас
Сьогодні і завжди
Завтра й ніколи
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730401
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.04.2017
автор: Adelaide