Скажи мені, мій рідний краю,
Що ласе в тебе таке є,
Що вороги все зазіхають
І дивляться, як на своє?
І так віками ти страждаєш
Й кипиш завжди у боротьбі.
Спокою вічно ти не маєш
За землю й поклади свої.
Я не кажу уже про ріки,
Озера, луки і ліси,
Бо це людині – радість й ліки,
Тут щастя – жити і рости.
Поїдь на Світязь, чи в Карпати,
Чи на Деснянські береги, -
Душа захоче заспівати
Від тої ніжної краси.
І де не підеш нашим краєм,
Куди би доля не вела, –
Скрізь мило, щиро зустрічає
Тебе українська земля.
Тепер ти вільна і єдина,
З народом в світі в ногу йдеш.
І ми усі одна родина,
І ти, як Мати, - все будеш.
А тим, що гострять на нас зуби
І думають, що ми слабкі,
Скажу: живіть собі без згуби
І пам’ятайте – ми не ті,
Що були вчора такі тихі,
Покірні, наче би раби,
Тепер закрутим, наче вихор,
Й проженем вас всіх, вороги.
2013 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730317
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2017
автор: Дашавський поет