Болять слова фантомами думок,
Немов підбиті кулею підранки.
Все важче брати душу на замок,
Свідомо їй обравши долю бранки.
Не докричатись знизу до небес -
Багато слів у порожнечу ляже.
Там кожен свій плекає інтерес
І тільки час цю істину докаже.
Не вір вустам, що меду додають
І не ведись на їх лукаве слово.
Гіркою правду всі зазвичай п'ють
І відділяють зерна від полови...
Не бійся вже признатися собі,
Що ти стаєш нарівні з цілим світом.
А те, що кров, то це ж у боротьбі -
Саме собою треба розуміти.
І не проси! Ніколи не проси
З чужого краю блага, чи пощади.
Ти власну гідність з честю пронеси,
А ще навчися з гідністю прощати.
Я знаю - важко! Важко через край,
Щоб через кров свою переступити.
У тебе - вибір. Отже, вибирай!
Ти маєш слово ділом підкріпити.
Тоді лиш вражі пута розірвеш
І спраглу душу випустиш на волю,
Коли збагнеш: для кого ти живеш.
А ще - кому довіриш власну долю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730281
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.04.2017
автор: Дощ