Такий кумедний, невловимий мокрий сніг,
Беззвучно падав, заплітався біля ніг…
Метеликами осідав на вітах,
Здавалось, що весь світ розцвів у квітах.
Кружляв танок в грайливій заметілі
Сніжинками з небесної артілі.
Розкидував дбайливо павутинки,
Заплутував неходжені стежинки.
То лоскотав зі щемом шию, скроні,
То лащився до теплої долоні…
Пощипував рум’яні круглі щічки,
Розлив у різних напрямках потічки.
Химерні будував двори, хороми,
У них я почувалась, наче вдома.
Припудрив думку, малював уяви
Для сміху, мабуть, чи то для забави…
Нежданим гостем залетів у мої сни
Посеред теплої, квітучої весни. 25/11/15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730232
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2017
автор: Lana P.