Відправив на могилах у батьків,
Неначе крізь роки побув із ними.
Тато спитав, чому я посивів,
«Чому ти повний?» - запитала мама…
Я їм усе про себе розповів…
Про правнуків, яких вони не знали.
Про холод, що припав якраз на цвіт,
Про хазяїв, яких вони бажали.
Душа боліла, капала сльоза,
Та я все говорив, не мав зупину,
На сході ще бубнявіла гроза,
А я просив погоди на могилу.
Поцілував, як завжди, йдучи хрест,
Дві крашанки лишилось на могилі.
Піднявся я тоді на повний зріст,
Їм склав молитву, як вони учили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730119
Рубрика: Присвячення
дата надходження 23.04.2017
автор: Віталій Назарук