Я бачу вітер. Він дерева гне.
В косу вербове гілля заплітає.
Ховає в небі сонце золоте,
Як навіжений хмари розганяє.
Я чую вітер свище і гуде.
Немає слів, лише надривні звуки.
Чому ж він спересердя душу рве?
Невидимим і вітру бути-муки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730098
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.04.2017
автор: Онофрійчук Наталя