Вже тищу днів живе Майдан,
В поневіряннях і нарузі.
Струмочком вперто живить Океан,
Й не заросте шелюгою в ярузі.
І в дощ і в сніг свіча горить,
У місці цьому нашому святому.
Бо слово тут Тарасове звучить,
Його ж не заперечити нікому.
З Аркони дзвони мідні б’ють,
То предків дух із острова Руяни
Й сини полеглі наші не дадуть,
Їх триста тут, як Ангели над нами.
Відійде ніч і день прийде…
В прийдешній світ запалить промінь.
І зійде сім’я молоде,
Весь бруд змете весняна повінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730086
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2017
автор: Дідо Миколай