Ти той, що пам'ять вічну залишив,
Підняв курганів вічності таїну.
Пошану всього світу заслужив,
Бо ж у віках прославив Україну.
Царя степів могутності скрижаль,
Із нетрів часу… воїнів нащадок.
Дістав із бездни Скіфську Пектораль,
І передав від предків нам у спадок.
Схилю тобі я голову свою,
В пошані на коліна преклонюся.
Від влади неповагу замолю,
За пам'ять твою світлу помолюся.
Нема еліти власть… чужі,
Привнесена хозарськими вітрами.
У них стічна канава у душі…
Заражена й загаджена щурами.
Та вже щурі дістали дна,
Немає нижче вигрібної ями.
Їх путь залишилась одна...
До пекла… разом з холуями!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730071
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2017
автор: Дідо Миколай