Сніги упали на зелене листя,
Накрили трави білим покривалом.
Та хто ж це так зачаклував все місто?
Учора ж тут весна ще квітувала.
Немов в холодній крижаній майстерні,
Покрились інеєм рожеві квіти,
Стоять сади, мов марева химерні,
Вони ж іще не встигли й розпуститись.
Яке шалене протиріччя часу!
Хто повернув назад людський годинник?
Чиїсь зима виконує накази,
Плете свої льодові павутини.
Ми ж наче йдемо в ногу із прогресом.
А може, й нам потрібно озирнутись?
Весна стоїть на білих перехрестях,
Шукає шлях, щоб все назад вернути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730029
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2017
автор: Юлія Л