Гайвороння злітається першим,
Не злизало ще сонце сніги
Та вони вже віншують завершення.
Їм про те шепотіли боги.
Їм про те крига скресла відтріскала,
Як дихнула спросоння земля,
Потягнувшись затерплими кістками
Відчуваючи весну здаля.
Гайвороння злітається першим,
Розбиваючи хмари в дощі.
Хором карка: “Геть зимо!” , – навершшя
Спису чорного від радощів.
І не знають того, тільки здогади,
Мов, “то птаство вчуває тепло”.
А веде воно, ведене богами,
Саму весну ту, ждану зело.
Над полями, містами і селами
Тільки й чути тепер їхній сміх –
Кряче так гайвороння веселеє,
На кпин взявши зими прудкий біг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729868
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.04.2017
автор: Андрій Майоров