Печаль свою я п’ю до дна…
Стривай хвилино - ти сьогодні вічність!
Твердять уста: «Моя вина…»
Звучить молитва гучно і трагічно…
Пробач мені мої гріхи!
Моя вина стара лише росла з віками…
Ми потопали у вогні,
І лють цвіла як маків цвіт між нами…
Благаю, небо, відпусти!
Ми одягли важкі ворожості кайдани…
Помилуй, прошу, й збережи.
Той міст, що стане між оцими берегами!
Моя вина! І це знаю я,
Що в церкві та костьолі янголи одні витають.
Печаль я мовчки п’ю до дна,
І знову прощення і миру всім благаю…
Почують ту молитву тут і там,
І відгукнеться слово у серцях гарячих:
«Moja wina…» і «Моя вина…»
Я вірю, Боже, ти обом таки пробачиш!
28.08.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729864
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.04.2017
автор: Північна