Для таких, як ми, завжди мало віри,
і те, що біле, здається нікчемно сірим
і спокій вимірюється в снігових заметах
в маленькій лайці, й в швидких камбеках,
ранковій пробіжці й автомобільних заторах,
а ще відголосу її кроків в дзеркалі коридору
І щоб не було, ми - найкрутіші у світі коханці.
І найважливіше те, що було сказано в мовчанці.
Життя занадто коротке щоб марити собою,
і зазвичай, такі, як ти, квітнуть весною.
І коли в сонячному сплетінні з*являється щем
ти порівнюєш себе з дощем ...
Весь її паводок і пар з крутих берегів губ
для мене, як ковток повітря із срібних руд.
І кожен її подих варто для інших зберегти,
бо, кожен несе свої важкі дерев*яні хрести.
В тернистих кропивниках, в широких полонинах,
твоя присутність - моя найбільша сила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729857
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2017
автор: Микола Соловей