Смакуєш безсилля повільно ковтками,
На більше ти просто не здатен.
Зшиваєш нам небо до купи думками,
Де громом переклик утрати...
Чи може то відстань терпкого сумління,
Де сповідь забути не можна.
Чи сакур тендітних, запізнє цвітіння,
Де болем пелюстка є кожна.
А в небі клекочуть німі урагани,
Зітерті зусилля на порох...
Ми просто прекрасні, сухі екібани,
Хоч весни заб/ють нам на сполох...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729853
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2017
автор: Квітка))