Не від цвіту білішає сад (акро)

[b]Н[/b]е  від  цвіту  білішає  сад,
[b]Е[/b]йфорія  весни  —  мимолітність.

[b]В[/b]есняний  закружляв  снігопад
[b]І[/b]  навіщо  оця  нелогічність?
[b]Д[/b]е  ж  весна?  Утекла  від  зими?

[b]Ц[/b]віт  на  вишнях  у  чім  винуватий?
[b]В[/b]  небі  скупчились  хмар  табуни
[b]І[/b]  іх  вигляд  —  сумний,  пелехатий.
[b]Т[/b]ак  колись  і  зі  мною  було:
[b]У[/b]сміхнулось  кохання,  та  марно.

[b]Б[/b]езнадійно  й  недовго  цвіло
[b]І[/b]  невдовзі  в  душі  стало  хмарно.
[b]Л[/b]егковажно  мої  почуття
[b]І[/b]  надію  закреслив  безжально
[b]Ш[/b]епіт:  "  Іншу  кохаю  вже  я,
[b]А[/b]ле  ж  це,  вір  мені,  не  фатально.
[b]Є[/b]  в  житті    радість  й  сльози,  та  все  ж

[b]С[/b]онце  завжди  проб'ється  крізь  хмари.
[b]А[/b]  зима  не  буває  без  меж  —
[b]Д[/b]ивні  долі  бувають  примари".

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729846
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2017
автор: Радченко