Колосся мрії і жаги
Час-комбайнер нещадно жне.
Самотність тінню до ноги.
Я з нею злилася в одне.
Вона всякчасно у добі.
В ній жменька сонця, мірка зір.
Ряхтить на стрічці голубій
Небес, річок-озер і гір.
То сіль вилущує із вій.
То осад чистить, наче сом.
Сумуєм з нею, йдемо в бій
І вірші пишемо разом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729840
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)