Єдиний син, що подарила доля,
Живий єдиний серед двох могил.
Немов дубок, що виріс серед поля,
Один в роду народжений для крил.
Батьки були фортецею для нього,
А він дорогу пробивав один.
Батьки мололись наче до святого,
Бо він у них єдиний вижив син.
Цей син, як птах парив під небесами,
Дивились рідні на його політ.
Не стало тата, а з часами й мами,
Лишився смуток - їх батьківський слід.
Стомились крила крізь роки – безсилі…
В очах стежина по которій брів.
Він вовком вив на батьківській могилі
Єдиний син, єдиний син в батьків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729787
Рубрика: Присвячення
дата надходження 21.04.2017
автор: Віталій Назарук