Квітневий сад мов хтось заворожив:
Країна див – такий він вигляд має.
Зелене листя й пелюстки снігів
Холодний вітер на землі гортає.
Навіщо, сад, піддався ворожбі.
І весь зомлів під подихом студеним?
Ось вишенька програла в боротьбі
Й схилила гілочки – свої знамена.
Не чутно у саду птахів і бджіл,
І їх природа збила з пантелику…
Хтось розстріляв по-снайперські в приціл
Саму Весну, що впала та без крику.
Та злодіякам це не зійде з рук,
Країна див потроху вийде з коми…
В повітрі забринить тремтячий звук
Десятків крил, що кожному знайомий.
Цей звук розтопить кригу нищівну,
Зігріє цвіт, що можна врятувати,
З землі підніме скривджену Весну,
Візьметься її рани лікувати…
І сад, і світ навколо оживе,
Весни хвороби досить виліковні!
А блискавка згори ворожок вб’є
За справи грішні і холоднокровні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729715
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2017
автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)