епіграф
[b]"Вона не любить сонце, а ніч її страшить,
Вуста - черешні спілі, в очах - ясна блакить,
Весна надворі квітне, у серці – заметіль,
Усмішки штучні, всюди маски – у серці біль"[/b]
***
Вікно, як монітор, за ним життя вирує.
Чому не хочеться виходити з квартири,
Чому суєтний натовп так її дратує?
Тут відповідь проста, як двічі два – чотири…
Бо народилась у селі в обіймах тиші,
Життя панує там розмірене, спокійне,
Ночами шарудять, скребуться в нірці миші,
І не потрібно пити кожен день снодійне…
Щоденно спогади її гірчать полином,
Вона блукає, мов примара, у тумані,
До себе в гості кличуть річка і долини,
Троянди у дворі, від сонечка рум’яні…
І тішиться душа минулими роками,
Розбурхує уява радісні картини -
Знов небо за вікном, усіяне зірками,
І ніч самотня завітала на гостину…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729707
Рубрика: Присвячення
дата надходження 21.04.2017
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО