Ми ховаємось, надягаючи капішони
і посміхаємось коли сонце щімить очі.
Люди обходять тебе, як тритамільйонні мусони,
а ти чекаєш на вільні, безлюдні ночі.
Тебе гвалтують думки все життя
і старанно складаєш рядки у віршах,
та по при це розумієш, що нема вороття-
глибше та глибше ховаєшся в своїх думках.
Ти залишаєшся бездоганно сірою плямою;
ти залишаєшся просто для світу ніким,
аж поки соплі не витреш і не загоїш рану
та станеш насправді вільним, щасливим й живим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729679
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2017
автор: Arthur Savchuk