[i]Здрастуй, сестро !
Чи довго нам іще тягнути лямку
В похмурих обставинах часу ?
А ми не бачились років зо сто...
Не все так складно і не просто
Ходити колами по тих же проблемах,
Самотні серця єднати по схемах,
Які ніколи ніхто не напише,
Бо тільки небо знає більше...
Розбіглися люди як кораблі,
Кожен у пошуку своєї Землі.
І що на останок залишилось нам ?
Спілкування затоплений храм...
Айсберги - події, стихії життя,
Мрії -фрегати, вітрила - латаття
За хвилю розмиють свіжі дощі...
Мені би глянути в очі твої,
Допоки ми іще ось тут
В Бермудському трикутнику облуд...
Пора в каюту, завтра - робота,
Буде кожному нова гризота...
Буде кожному свій світ,
Може бідний на душевний цвіт,
Закритий грішми - папірцями,
У променях нікчемної реклами...
Ми скоро підемо на дно...
І стане всім усе одно...
Бувай, сестро...Бувай...
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729623
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.04.2017
автор: Мандрівник