Зачаїлися, заклякли верболози,
затремтіли лячно молоді гілки,
невтямки мені, чому прийшли морози,
і покрились снігом доли і горбки…
І не віриться, що зовсім нещодавно
зеленіли рясно і цвіли сади,
що весна у володіння повноправно,
як ґазди́ня, завітала назавжди…
Може гнів небесний, а чи Божа кара,
це стихійне лихо в розквіті весни,
колобродить снігом, як бліда примара,
зазомбована пародія зими…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729585
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.04.2017
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО