Чомусь давно ми ніби вже не люди
І наче не належим до людей
Дрібнішими стали́
за розмір мухи
А душі наші - перетворені в мішень.
В мішень для стріл,
які назвуться смертю
І тихо, в хронології подій
неначе змеркнуть,
як погаслі зорі,
́що будуть поглядати в Далечінь..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729583
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2017
автор: Erra