То був стрибок, здавалося, в безодню.
Безкрилий лет - на "пан, або пропав"...
Змішалось вчора, завтра і сьогодні
в безмірну мить, як час кудись втікав...
Не він втікав - лише вона від себе,
І знову й знов вертала накруги...
В тім вирі нуртувало стигле небо
і долі кріпли вишні береги...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729578
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.04.2017
автор: Адель Станіславська