Пізнавши істину, виходиш із туману,
Виходиш з роздоріжжя на большак:
Позаду десь старі твої тирани,
Вони вже не впливатимуть ніяк.
Позаду десь думки чиїсь глумливі,
І спалені калинові мости,
І твій неспокій, і слова брехливі
Й розірвані нечитані листи.
У спину морок ще моквою дише
І хлюпають калюжі де-не-де,
Та ноги вже ступають веселіше
І сонце променем уже пряде.
І серце підсвідомо волю чує,
Хоч істина лиш трепено бринить,
Що Той попереду, хто любить і лікує,
І думка ця вже серце веселить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729554
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.04.2017
автор: Уляна Стринжа