Ти рятував їх. І цвяхи в тіло.
В твої долоні і душу. Стерпиш?!
Ти був Людина. Як же боліло!
Ти хрест очима на натовп креслиш.
Ти захищав їх. Ти ж міг злетіти!
Ти ж міг водою їх розтрощити!
Тобі не сміло отак боліти!?
Та ти посмів їх... Лишень любити.
Та ти посмів лиш за них благати!
Вони не знають, чого робили!
Ще образ будуть твій цілувати,
Хто зрадить вкотре. І до могили
Твоєї підуть, бо тільки дата.
Бо так належить. Бо день недільний.
І плаче вкотре Ісус розпятий.
Навіть на грудях, де хрест натільний
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729538
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2017
автор: Відочка Вансель