КАЗКИ, ЯКІ ТРЕБА ДОПОВНИТИ

 (для  розвитку  уяви  і  мовлення)

                                                             I
- Розказать  тобі  про  море
Казочку,  Елеоноро?  
- Так.
- То  слухай,  не  крутись,  
Не  стрибай,  як  дика    рись.
Будь  усидлива,  поважна,
Слухай  казочку  уважно.
Там,  де  хвилилося    море
Синє-синє  неозоре,  
Залишилось  тільки    дно.  
Взимку  білим  є  воно.
Влітку  й  навесні    –  зелене.  
Гарна  казочка  у  мене?
- Ні.  Де    казки  серединка?
- Виїла  голодна  свинка.
Зачин  і  кінець  не  схрумай.
Те,  чого  нема,  придумай.


                                             II
- Розказати  про  горилу?
- Спробуй.  Вуха  нагострила.
- Ще  ж,  немов  жаб’я,  не  плигай  
І  не  вийся,  наче  дзиґа.
- Я  незрушна,  мов  стіна.
- Слухаюуважно  я.
- В  Африці  одна    горила.
Із  листків  пошила  крила.
З  ними  вдень  собі  літала.
А  вночі,  як  в  ліжку  спала,
Їх  папуга  сторожив.
Гарна  казочка,  скажи?
- Що  ж  із  крилами  робила?
- Зна  про  це  лише  горила.
- Де  ж  знайти  мавп’я  оце?
- В  Африці,  ну,  де  ж  іще?
Можеш  ти  поміркувати,
Що  там  далі,  розказати.


                                             III
- Розказати  про  вогні?
- Довга  казочка  чи  ні?
- Довго  спав  єнот  в  окопі,  
А  вогні  пішли  у  попіл
Швидко,    були  –    й    зникли  в  дні.
Гарна  казка  про  вогні?
- Що  ж  горіло  –  дім,  копиця,
Дрова  в  печі  чи  крамниця?
Літечко  було?  Зима?
- Це  домисли  вже  сама.


                                                     IV
- Хочеш  казку  про  ведмедів?
Раз  за  ними  я  підгледів,  
Їли  дині  й  кавуни
На  галяві  восени
Під  кантату  солов’я.
Гарна  казочка  моя?
- Де  взяли  ті  кавуни?
Смакували  їм  вони?
- Ти  напруж  своє  чоло
І  сама,    як  це  було,
Розкажи  мені,  будь  ласка.
На  свій  лад  додумай    казку.


                             V
- Хочеш  казочку  про  кицю?
- Так.  Лише  доїм  суницю,  
Руки  вимию  і  сяду.
Слухатиму  казку  радо.
- Добре.  Вже  готова?
- Так.
- Сіла  киця  на  літак.
Полетіла  до  Парижу.
Мала  там  новеньку  хижу.
Квартирантів    в  ній  тримала.
Цим  копійку  заробляла.
Жили  в  хижі  пацюки
І  єноти,  й  борсуки,  
Білки,  котики,  собаки,  
Зебри  у  смугастих    фраках.
Навіть  якось  восени
Поселились  два  слони.
Гарна  казочка  оця?
- А  чому  нема  кінця?
Як  жили  тварини  в  хижі?
Що  робили  у  Парижі?
Зебри  їли  торт  з  трави?
В  хижі  слоники  жили?
Як  вони  у  ній    вмістились?
У  дворі  чи  в  ванній  мились?
-    Розкажи  сама,  серденько.
Я  послухаю  раденько.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729483
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)