Сади в цей рік розквітли дуже рано,
Та, перша радість переходить в біль...
Не дощ, а сніг - печаль моя весняна,
Непрохана, невчасна заметіль.
Мороз прибив розцвічені тюльпани,
Голівки їх схилились до землі.
І червоніють, наче свіжі рани,
Ті пелюстки на сніжно білім тлі.
У подиві завмерли абрикоси,
Сніжинки-сльози падають до ніг.
Берези розплели зелені коси,
І сивиною їх присипав сніг...
Чи то для нас усіх пересторога,
Зима у квітні дивовижна ця?..
Чи хтось побачить в цьому волю Бога,
Таємний знак - початку і кінця?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729475
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.04.2017
автор: majra