Цей світ не здохне,
його не відпустить твоїх очей каламуть,
старий ром та тони музичного кокаїну.
Спинити невпинне, як розлити у кімнаті ртуть
на підлозі, яку зібрати неможливо.
Втім, все залежить від вживаної води,
легалізації маріхуанни і всезнаючого гугла,
а ще від звукопису твоєї ходи,
моя люба.
Цей світ не здохне,
його врятує генератор фонових шумів,
радіація душі і ще один майбутній Че Ґевара,
що питиме червоний чай, і писатиме вірші,
про повільний інтернет, і штучні інтимні справи,
про натхнення та відчай, що призводять до змін,
революцій чи масштабних повстаннь,
чи нічних раптових полюцій
і міньєту бажань.
Цей світ не здохне,
доки я з тобою, і місяць танцює стриптиз.
(у травні він божеволіє від спекотних термінів)
доки ти зітхаєш, і цупиш поглядом мій синтаксис,
як нескінченна війна між ангелами та демонами,
між капіталістами, науковцями та свідками Єгови,
за свою правду літ, за особистий патент на людей,
хоча всі вони за мир у світі, у світі постійної змови
залишити пам'ять про кожен прожитий день..
травень 2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729347
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2017
автор: Микола Соловей