якби ти знала, яка смачна твоя отрута
в сплетінні квітня і твоїх рук
після розлук.
***
Здіймається дим за новобудовами,
хтось палить листя, хтось зимовий сум, хтось інших речей.
Дні летять і ночі летять, і можливо нічого нового
якщо не брати до уваги той безум твоїх очей,
коли хочеш поцілувати в губи,
доки наодинці, чи коли в торгівельному центрі,
доторкнутись ледь помітним тертям, нехай навіть на людях
твого особистого простору і забутись у кожному міліметрі,
Коли ти йдеш вулицею,
вулиця стає рікою, тротуари - срібні береги
зачісані мітлами й кавалькадою торішнього листя
Земля тужавіє, як вагітна жінка, і квітнуть яри,
і перші квіти, як діти, що чекають тепла особисто.
Ти пахнеш молоком на перетині світанків,
І я б творив із тебе - радість і вірність, карму й буття.
і я б творив із тебе - нове життя без перестанку,
й німіння вуст до забуття.
квітень 2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729346
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2017
автор: Микола Соловей