Тарасе, отче, чуєш – плаче,
Як та дитинонька мала,
Твоя Вкраїна... Ти й не бачиш
Із неба долі, бо нема...
Немає щастя в Україні,
Згоріла сила в кайданах.
А воля є. Та хто ж бо нині
Чогось іще б для неньки праг.
Добились люди, що хотіли –
Ми не раби. Та й не пани...
По світу діти розлетілись,
На горе матір прирекли.
Якби зібратись, та підняти,
Та повести, як ти, колись,
Мов поводир, незрячу матір...
Якби ж почули! Та якби ж...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72927
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.05.2008
автор: Юлія Мальована