Я світ будую із дрібних дзеркал,
Де кожна з точок має бути стартом
Для променя, шепочу тихо мантри,
Вдивляюся в напівпорожній зал.
Завісу час підняти не настав,
Ще сутінки голублять напівтишу.
Я дзеркала від ластовиння чищу,
Щоб спалахнули сяєвом заграв.
Ввірветься сонце, зблиском заяснить,
Зафеєрверить, хай лише й на мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729186
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2017
автор: Оксана Дністран