Чи думав той, хто створив «лайки», що люди будуть їх використовувати бездумно?
Чи дійсно знаки і символи можуть замінити слова підтримки і розуміння?
Як можна бути «у захваті», коли від болю кричить душа поета і чекає на наше співчуття?
Так часто за поетичною вишуканою формою ми не помічаємо реальні почуття і відчуття конкретних людей…
Навчіться розмовляти з авторами дописів, бо з плином часу ви можете стати німі і черстві…
Розмова – це не тільки гучні оклики, а, перш за все, обмін думками, які виникають у власній душі.
Якщо ваші думки дійсно розумні і об’єктивні, пишіть, якщо сумніваєтеся в їх адекватності, краще промовчіть…
У цьому звертанні немає нічого особистого, тому що я іронічно ставлюся до цих «колобків», але ж на сайті так багато віршів про війну, про загиблих та поранених воїнів, про горе матерів, про глибокий сум батьків, про моральні та матеріальні втрати людей у зоні АТО, про невимовний біль у серцях ваших друзів чи знайомих…
[b]Люди, схаменіться і зупиніться, добре подумайте, перш аніж вибрати відповідний «лайк»!
[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729139
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2017
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО