Не знаю гарнішого краю, ніж ти, Україно,
Колиско моя синьоока і спогад дитинства!..
Всім серцем твій біль відчуваю, у тяжкі години,
Не можу спокійно дивитись на люті безчинства!
З тобою я, Нене... Душа моя завжди з тобою,
Бо доля твоя небайдужа, ці чорні страждання!..
Болить мені, Нене, що люди схопились за зброю,
Болить, що війна почалась на столичнім Майдані!
Не хочу, щоб кров’ю вмивалась земля українська,
Щоб діти твої воювали не хочу! Не хочу!
Народ український, благаю, прошу, схаменися!
Стомились від сліз материнські зажурені очі!
Не знаю милішого краю, ніж ти, Україно,
І вірю, що Боже почує мої сподівання!
Звертаюсь до нього, в молитвах, про світлі години,
Бо вірю в найкраще!.. Бо вірю в твоє процвітання!..
22 февраля 2014 г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729135
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 17.04.2017
автор: Елена Марс